ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ ТА АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ 

1.Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди, використання історичних відкриттів.

2.Мотивація навчальної діяльності за допомогою прийомів роботи з текстом.

3.Мотивація навчальної діяльності на основі діяльнісного підходу до навчання.

4.Мотивація навчальної діяльності на основі самоосвітньої діяльності учнів.

5.Мотивація навчальної діяльності шляхом використання інтерактивних технологій.

6.Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих завдань та методу проектів.

1. Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди, використання історичних відкриттів

У вступному слові окреслюємо коло питань, що розглядатимуться на уроці. При цьому залучаються знання і суб’єктивний досвід учнів, наводяться цікаві історичні факти. Наприклад, на початку XVI ст. між двома європейськими країнами виник воєнний конфлікт. Для секретної переписки воєнні однієї з країн використали дуже складний шифр. Тоді король іншої країни звернувся до свого підлеглого вченого з проханням допомогти розшифрувати листа противника. І через деякий час вчений зміг розшифровувати всі листи противника. Цими країнами були Іспанія та Франція.

За допомогою до підлеглого звернувся король Франції Генріх IV, а вченим, який продемонстрував свій талант в складному питанні, був Франсуа Вієт, юрист за фахом, математик – за позовом душі.

Французький математик кінця XVI ст. Франсуа Вієт, який вніс значний внесок в становлення алгебраїчної символіки, вивів формулу для розв’язку зведеного квадратного рівняння, яку тепер називають формулою Вієта.

2. Мотивація навчальної діяльності за допомогою прийомів роботи з текстом

“Досвід впровадження особистісно-зорієнтованого навчання засвідчив, що підготовку до групової роботи найкраще розпочинати з парної діяльності, коли учні виробляють уміння спілкуватися із самими собою, текстом, один з одним (слухати, ставити запитання, відповідати на запитання, дискутувати, створювати спільні проекти тощо)”, - пише у своїй статті “Діяльнісна основа навчання на особистісно зорієнтованому уроці” канд.. пед. наук Фасоля А.М.

Форми роботи з текстом:

- оволодіння прийомами активного слухання;

- перефразування;

- кероване читання;

- читання з позначками (+ - я це знав; ! – нова інформація);

- рефлексія читання з позначками;

- сенкан.

3. Мотивація навчальної діяльності на основі діяльнісного підходу до навчання

Всі ключові компетентності: комунікативні, організаційні, саморозвитку і самоорганізації можуть бути сформовані тільки на діяльнісній основі, яка й передбачає вироблення в учнів умінь самостійно здобувати і застосовувати знання, тобто самостійно вчитися. Стосовно математики це означає вироблення умінь: аналізувати, класифікувати, робити умовиводи за аналогією, діставати наслідки з даних передумов шляхом несуперечливих міркувань тощо. Зрозуміло, що без звернення до активних та інтерактивних технологій цього не досягнути. Тому, що найвищий відсоток засвоєння (до 95%) досягається саме в процесі взаємонавчання.

1.Навчальна діяльність під керівництвом педагога.

2.Самостійна навчальна діяльність.

Здійснюється в тому випадку, коли окремі етапи роботи або робота загалом виконується учнем без допомоги педагога. Можливе використання алгоритму дій на уроці або переважної частини уроків з певної теми. Учитель виступає в ролі консультанта.

4. Мотивація навчальної діяльності на основі самоосвітньої діяльності учнів

Прийоми самостійної роботи учня:

• Прийом смислового опрацювання тексту, виокремлення в ньому ідей, принципів, законів, осмислення узагальнених способів розв'язання задач.

• Прийоми стислого та найбільш раціонального конспектування (план, тези, конспект, реферат).

• Використання різноманітних видів контролю, поетапної перевірки своєї роботи тощо.

• Загальні прийоми пошуку додаткової інформації (робота з бібліографіями, довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями).

• Прийоми підготовки до державної атестації, тематичного оцінювання, тощо.

5. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання інтерактивних технологій

Розвиток інтересу в навчанні – проблема освіти XXI століття, яка хвилює кожного сучасного педагога. Інтерес стимулює волю й увагу, зацікавлені учні легше й міцніше запам’ятовують. Повернути учням інтерес до навчання, посилити бажання навчатися мають інтерактивні технології навчання. Адже зміст інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної взаємодії всіх учнів. Це взаємонавчання, де вчитель та учні є рівноцінними суб’єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь і навичок, створенню атмосфери співпраці, взаємодії. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати зважені рішення.

Мета використання інтерактивних методик:

·                                 створити «зону психологічного комфорту», запобігти зниженню рівня уваги протягом уроку;

·                                 уникнути зниження рівня зацікавленості навчальним матеріалом;

·                                 подолати дискомфорт через недосконале володіння інструментарієм інтерактивного навчання.

Класифікація інтерактивних технологій за формою організації навчальної діяльності (О. Пометун, Л. Пироженко):

·                                 технологія кооперативного навчання;

·                                 технологія колективно-групового навчання;

·                                 технологія ситуативного навчання;

·                                 технології опрацювання дискусійних питань.

Варіанти роботи з учнями:

·                                 діяльність у парах, малих групах;

·                                 використання інтерактивних прийомів «Коло ідей», «Акваріум», «Асоціація», «Мікрофон», «Навчаючи – навчаюсь», «Мозковий штурм», «Незавершені речення», «Ажурна пилка»;

·                                 дискусійне навчання (дискусія, диспут, дебати);

·                                 вправи «Відстрочена увага», «Лови помилку», «Своя опора», «Дружня порада», «Створи символ»;

·                                 нестандартні форми роботи (сенкани, інтерв’ю, вернісаж ідей, рольова гра тощо).

До інтерактивного навчання не можна ставитися як до універсального засобу викладання й прагнути переведення всього процесу навчання на «інтерактивні рейки». Логічно говорити про застосування інтерактивних методів викладання. Проблемою є також підготовленість як педагога, так і учнів до цього виду роботи.

В основі інтерактивного навчання лежать принципи:

* Безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов’язує педагога (організатора навчального процесу) зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми;

* Взаємного інформаційного, духовного збагачення. При цьому навчальний процес організовано таким чином, щоб учасники його мали можливість обмінятися своїм життєвим досвідом, одержаною інформацією;

* Особистісно орієнтованого навчання.

У процесі вивчення спеціальних дисциплін найбільш ефективними є ділові ігри, які ми застосовуємо з дослідницькою метою,навчальними цілями щодо реальної діяльності на виробництві. Основою для ділової гри є теоретичний матеріал. Ділова гра дає можливість програти практично будь-яку конкретну ситуацію. Гра дозволяє з’єднати знання та навички перетворити знання з передумови до дій у самій дії.

Ділові ігри, які розробленні під конкретні ситуації, вводять учнів у сферу виробничої діяльності: виховують у них здатність оцінювати діюче виробництво, знаходити рішення щодо його удосконалення. Успіх ділової гри залежить від ряду факторів – організаційних, методичних, психологічних, технічних та ін.

Із загального кола питань, що впливають на якість і результати гри, виділяють такі:

* вдалий вибір теми, її актуальність та дискусійні можливості;

* підбір учасників гри, розподіл їх на підгрупи, відділи, посади з урахуванням знань учнів і мікроклімату в групі;

* чітка розробка завдань;

* глибоке вивчення студентами матеріалу, відпрацювання різних варіантів;

* напрацювання «запасних» ситуацій;

* аналіз гри ,її оцінка,анкетування учнів.

* тільки та гра може вважатися діловою, в якій чітко розроблені:

* виробнича модель об’єкта або процесу;

* ігрова модель професійної діяльності учасників;

* система пізнавальних та ігрових мотивів.

У діловій грі треба ставити дві цілі: ігрову і педагогічну. Спеціально розробленні ділові ігри ,найкраще сприяють засвоєнню матеріала.

Ділова гра складається з трьох етапів: підготовчий, ігровий і заключний. На першому етапі керівник гри готує учасників до гри, здійснює розподіл ролей. Учні вивчають літературу, нормативні документи, розглядають можливі варіанти завдань, готують необхідні атрибути гри.

Другий етап – безпосередньо гра. Керівник не втручається в її хід, його мета видати завдання,додаткову інформацію, стежити за дотриманням часового режиму і спрямувати гру на розвиток у учнів аналізу конкретної виробничої ситуації і проблеми. Гра може відбутися у тому випадку, коли в ній є ролі, що взаємодіють між собою, проблема, правила гри, ігровий результат.

На третьому етапі обговорюються результати гри. Оцінюється діяльність кожного учасника: за що і як він заохочується, і навпаки .

Під час гри учні реалізують комплекс умінь:

* бачення ситуації в цілому; вміння аналізувати складові частини об’єкта діяльності;

* виділення в цій ситуації предмета дій, мети, засобів та результатів, яких потрібно досягти;

* постановка завдання;

* виконання дій, спрямованих на вирішення конкретних виробничих завдань;

* проведення оцінювання та аналізу результатів діяльності;

* прийняття самостійних рішень.

Необхідно відмітити, що проведенню ділових ігор повинна передувати серйозна робота учнів з поглиблення знань технологічних процесів.

Особливість ролі педагога під час ділових ігор:

* підвищується особиста активність і професійна компетентність;

* педагог повинен бачити чіткий міжпредметний зв’язок;

* зниження ролі педагога до ролі арбітра;

* змінюється форма взаємовідносин системи «педагог - учень», педагог стає старшим колегою.

У підсумку під час проведення ділової гри учні набувають:

* навички самоорганізації;

* вміння самостійно планувати свою діяльність;

* цілеспрямованість;

* вміння домовитися про розподіл ролей;

* здібності враховувати думки інших і допомагати один одному заради досягнення поставленої мети.

Успіх ігрової діяльності залежить від соціально-психологічних якостей і знань учнів і професійної компетентності керівника гри.

Ринкові закони є досить відчутними і в освітній галузі, де кожний навчальний заклад постійно удосконалюючи форми і методи роботи, прагне підтримувати рівень своєї конкурентоздатності. Чим визначається цей рівень? Факторів є багато, але найважливішим з них – конкурентоздатність випускників. Серед суттєвих переваг, які дозволяють випускнику по закінченні навчального закладу знайти своє місце насамперед є:

* уміння використовувати теоретичні знання на практиці;

* високий рівень самосвідомості й відповідальності;

* здатність до прийняття самостійних рішень;

* уміння працювати в команді.

6. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих завдань та методу проектів

Метод проектів передбачає рішення певної проблеми, взятої з реального життя. Це обумовлює використання різних засобів ( прийомів, форм) навчання та поєднання знань з науково-технічних і творчих галузей.

Проектну систему навчання розробили в 20-ті роки ХХ сторіччя американський педагог Дж. Дьюї та його послідовник В. Кілпатрик. Цей метод завжди орієнтовано на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, парну, групову, яку виконують протягом визначеного вчителем терміну. Це означає, що учні володіють сукупністю навчально-пізнавальних прийомів. Як педагогічна технологія метод проектів є сукупністю послідовно-пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю.

Метод проектів навчає вміння «проектувати у великому і малому, вибрати найоптимальніші й водночас конкурентоздатні варіанти розвитку».

Мета творчих проектів:

- сприяти формуванню інтелектуальних, спеціальних і загально культурних знань, умінь учнів;

- сприяти розвитку ініціативності, навичок співробітництва;

- сприяти розвитку логічного мислення;

- навчити бачити проблеми і вміти приймати рішення;

- вчити вмінням отримувати і використовувати інформацію;

- розвивати навички самостійного планування, самоосвіти, комунікабельності.

Основною вимогою технології є конкурентний, «відчутний» результат діяльності: доповідь у відповідних службах, випуск альманаху (газети), низка серії заходів, репортажів тощо.

Щоб набути даних якостей, молоді люди повинні мати можливість упродовж усього періоду навчання розвивати самостійність, навчатися і спеціальності, і вмінню вести себе в суспільстві.

ВИСНОВОК

Епіграф: Математика настільки серйозний предмет, що не треба пропускати можливості зробити його цікавим. 

Блез Паскаль.

Час сьогодні вимагає йти не шляхом удосконалення методів, у яких принцип наслідування є провідним і призводить до інтелектуального та фізичного перевантаження учнів, а шляхом пошуку нових, ефективніших методів навчально-пізнавальної діяльності учнів, які забезпечують виконання замовлення й потреби суспільства.

Потреби суспільства можна скомпонувати в блок таких дидактичних вимог до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів:

* Формування у учнів навичок самоосвіти, самооцінювання, самовизначення, самоаналізу дій тощо.

* Науково-практична підготовка особистості до свідомого професійного самовизначення.

* Формування вибіркової, відносно стійкої спрямованості інтересів і потреб особистості на певний аспект соціальних цінностей.

* Формування соціальної компетентності, що характеризуються наявністю соціальних знань, соціального досвіду.

* Формування в учнів соціальної поведінки, яка характеризується рефлексією особистості на соціум, що продовжує їхню взаємозумовленість.

* Ознайомленість з соціальним простором - фундаментальними умовами діяльності та спілкування людей у суспільстві.

* Формування навичок пошукової активності.

* Виховання відповідальності за морально-ціннісний вибір засобів досягнення мети.

* Розвиток таких якостей як працездатність і цілеспрямованість.

Перелічені пріоритетні характеристики є стратегічними орієнтирами, що визначають зміст і спрямованість навчально-виховного процесу на забезпечення виконання соціального замовлення на якісну освіту. Від нас,

педагогів, методистів, залежить, чи своєчасно і мобільно ми переорієнтуємося на нові принципи організації навчання в школі. Ось тут важливою є підтримка інноваційних починань, їх адекватне оцінювання.

Не менш важливим є гасло «Почни з себе». Це стосується усієї педагогічної громадськості. Якщо ми не в змозі стати в ситуацію інтерактивного спілкування між собою на всіх рівнях, то ми не можемо змоделювати інтерактивні методи роботи з учнями. Тоді інтерактивність залишається лише на рівні форми, «глянцевого ефекту» без інноваційних методологічних принципів.

 Презентація "Позитивна мотивація при вивчені математика 

 

Презентація "Формування в учнів мотивації до успіху  в навчанні"